ОЛЬГА ЗБАРСЬКА – ЧАРІВНИЦЯ КВІТКОВОГО ЦАРСТВА

«Бачу душею і люблю нею ж».

 (Григорій Сковорода)

«Проти вічності неба були ми малі,

Але небо схилялось над нами».

(Леся Українка)

«Усі види мистецтва слугують найвеличнішому із мистецтв- мистецтву жити на землі».

(Брехт)

 

Істина, добро і краса – безцінні духовні скарби творчої людини, душа якої прагне Вічності. Осягнення краси – велична мета людини, яка шукає Гармонію творення світу. Земна краса, квітковий рай налаштовує камертон душі до сприйняття небесної краси у спогляданні краси Божого світу. Чи можна красу пояснити розумом, логікою, мисленням? Краса осягається Божественною інтуїцією серця митців, зокрема, у художників, наділених бачити велике у малому, небесне у земному.

Краса живе у Вічності і Часі, квітує у серцях тих, хто кохається у красі, служить Гармонії, надихається утаємниченою упорядкованістю Космосу.

Внутрішня краса душі художника – фундамент творчості у будь-якому виді мистецтва, якому на його незримий олтар свідомо віддається жертва любові. Освіта, виховання, самовиховання у служінні Красі вимагають великої, напруженої внутрішньої роботи думки, серця, духу особистості, яка прагне зібрати скарби краси Космосу і Землі у духовну скарбницю людства. Цей шлях прилучає душу до безсмертя, очищає її від гріха і потворності дарує крила, щоб злетіти від суєти і буденності у висоти Духу.

Щасливою є людина, яка зростала у красі природи, в обіймах прекрасних квітів і рослин, на берегах лагідного Чорного моря чи на висотах могутніх Карпатських гір, у неозорих просторах степів чи в невеликому райському куточку мегаполісу з його парками і вишуканим ландшафтним дизайном. Головне – мати прозорливе серце і всевидюще око, «співаюче серце»  (Іван Ільїн) яке здатне у любові творчості відкрити портал у «сердечний рай» (Тарас Шевченко), де у розкішному цвітінні, буянні краси Матінки-Природи проглядається краса серця людини.

Матінка-Природа – наша любляча ненька, бо зцілює наші гріхи цвітом різнобарвних квітів, як відблиском Раю. Пишні розаріуми ніби зупиняють наш лет у суєті нескінченних справ. Весняне  цвітіння омолоджує наші серця після зимових місяців морозів у природі та в душі. Літнє буяння квітів дарує блаженство раювання душі. Осінній сум зів’ялого листя утішає плодами садів і чесних трудів. Зимовий сон квітів і садів живить надією весняного воскресіння природи і душі у Вічності.

Ольга Збарська – колишня одеситка, скупана у лагідних хвилях Чорного моря, опромінена південним сонцем України, народжена у талановитій професорській родині, яка нині живе у Нью-Йорку, є директором Інституту креативного мислення, відома як талановитий учений, поет і художник.

«Таємний жар» творчості (Олександр Блок) надихнув Ольгу Збарську до творчості у науці, поезії, живописі, він обдарував її чисту душу прагненням до Добра і Краси (каллокагатії) у вічному поклику пошуків Істини. Микола Гумільов писав, що поет, філософ, музикант «дивиться у віки, живе в хвилинах». Ольга Збарська «дивиться у віки», як філософ у науці і мистецтві, вона мислить про вічне, гармонію людини і природи, довершеність почуттів, спокій безмежності, благодать добротворення. Кожен дотик її пензля сполучає реальність і фантазію, реалізм буття і художню імпровізацію. Колористика картин Ольги Збарської свідчить  про осонцений світ її чистої душі, її мальовнича флористика – гімн часу і вічності, а фарби і напівдорогоцінне каміння – жертва її любові людям для зцілення їх душ і тілесного оздоровлення.

Флористика – улюблений жанр багатьох художників усіх часів і народів, але лише материнське серце світлоносної жінки одухотворює квітку життям у часопросторі, дарує їй життя, як своїй дитині.

Ольга Збарська – паломниця за красою небесною і земною, її серце живе у Райських Садах Нев’янучої Краси, де квітують рожеві орхідеї, білопінна сакура, стрункі гладіолуси, якісь дивовижні сині кульбабки і небаченої краси букети райських квітів. Звідки до неї прийшли ці образи? Небеса благословили мисткиню-науковця дарувати нам плоди розуму і духу у незбагненній красі Землі, повінчаної із Небесами.

Серед дев’яти античних Муз чомусь не знайшлося місця для музи живопису, малярства. Це не може не дивувати, бо візуалізація краси Божого світу, незбагненного Всесвіту – висока мистецька мета філософської думки художника, поєднаної із художнім поетичним образом, де коронуються Земне і Небесне, Час і Вічність.

Переді мною в Інтернеті – низка  картин квіткової феєрії Ольги Збарської, філософа і поета, науковця і мисткині в одній особі. Картини квітів художниці, як натхненний плід фантазії, прикрашають її гарні світлини, створені рукою фотохудожника, який увічнив мить, як літопис життя жінки-красуні.

Палітра психологічного стану душі мисткині органічно перегукується із різнобарвною, веселковою палітрою квітів та блакиттю небес. На одній картині вражає розум в очах мисткині, який перегукується зі смислом буття у розкішних квітах. На іншій картині жіноча мінливість душі художниці суголосна із синім кольором філософської мудрості квітів, спрямованих рухом гілок у небеса. На іншій картині замріяну душу мисткині прикрашає пишна півонієва корона, де квіти ніби проросли із глибин серця у висоти небес. А ось і весна-красна! Тут небо цвіте сакурою, а душа квітує любов’ю до людей і життя.

Півонії – одні з улюблених квітів Ольги Збарської, бо їм притаманна пишна барокова краса. Ось картина рожево-коралових півоній, які усміхаються нам дитинно чисто, як і сама художниця на світлині. Ось картина із рожево-сонячною гілкою диво-квітів, які проросли в небесах і спустилися на землю, щоб осяяти сум у зелених очах милої художниці, їхнього творця.

Незабутні враження залишають і картини букетів квітів без світлин художниці, які заглядають у душу глядача своїми  чистими, ангельськими очима, як гілка рожевої сакури, яка ніжно-привітно нахилилася до глядача із відкритими обіймами любові.

Флористика Ольги Збарської органічно вписується в різні інтер’єри, збагачуючи їх каллокагатією Добра і Краси. У такому інтер’єрі мають стихнути усі негативні пристрасті, бо їх переможе благодать краси, умиротворення, гармонія світопорядку.

Космічна тематика – особлива царина творчості Ольги Збарської, яка вимагає ноосферного мислення як автора, так і глядача.

 Кожна душа скупана у благодаті купелі істини, добра, краси, яку вивищують віра, надія, любов. Бог дарує Своїм обранцям Божественну ласку: благодать творчості, щоб через творчість людина виправдалася перед Богом, як антроподицея Миколи Бердяєва. Щастя Ольги Збарської – це поєднання науки і мистецтва у дерзновенному польоті думки, поетичного слова і художнього образу. У драматичних умовах протистояння слова-логоса і цифри Ольга Збарська утверджує те, що бачить очима серця через улюблений образ Квітки, де вона прагне осягнути таємницю душі Всесвіту. Її квіти – це душа краси землі, космосу і самої мисткині. Земна квітка стає посланцем любові неосяжному Космосу у протуберанцях серця світлоносної Ольги Збарської, яка і сама перетворюється на диво-квітку, яку дарує нам щедрою рукою, щоб у нас ніколи не в’янули квіти душі ні в мистецтві, ні в житті.

Духовно-моральна людина знаходить щастя у творчості, служінні суспільству, часто жертвуючи особистим родинним затишком, але розуміючи, що творчість вимагає пошуку дороги до Храму і до сердець людей у мистецтві жити: «Краса – не тільки мета мистецтва, але і мета життя» (Микола Бердяєв).

Аве Ольго! Мальовнича Україна чекає на гостини свою Чарівницю Квіткового Царства!

Галина Сагач,

доктор педагогічних наук, доктор теології, доктор філософії (Словацька Республіка), професор, академік чотирьох Міжнародних академій, академік АН вищої освіти України, проректор Всеукраїнського народного університету українознавства імені Григорія Сковороди, член Національної спілки журналістів України, член Асоціації письменників НСП України.